Він лежав і не міг заснути. Він думав про те, що саме вона сказала. Про що вона взагалі говорила? Вона сказала про те, що відчула любов Бога. Цікаво як це? Відчути любов Бога? Саме про це він думав. Про себе він не міг би ніколи такого сказати. Ні, не те, що він не знав про Бога. Але це було скоріше інформативне знання. Він дуже багато читав про Бога. Міг навіть пояснити свої враження, розуміння Бога. Але от щодо відчуття, цих почуттів, то що тут можна було сказати?
Може я взагалі нічого не відчуваю? Думав він. Любов батьків? Дівчини? Він міг навести факти, але сказати про свої відчуття? Це було для нього проблемою.
Бог мене створив. Це ясно. Можна навіть поговорити про спасіння, визволення від гріхів, про все те, що написано у Біблії про Ісуса. Але що я при цьому відчуваю? Вдячність? Ні, я цього не відчуваю — мав він визнати перед самим собою. Якщо Бог мене любить, що був готовий полізти на Хрест і померти щоб мене спати, то чому я маю бути Йому вдячним? Я не просив Його про це. Я навіть не міг такого придумати, якби не вичитав це у якійсь розумній книжці.
Хтілося визнати, що це все нісенітниці про любов Бога. Відкинути усі ці думки, як непотрібні і нав’язливі. Але не спалося і тому ці думки мов якісь мухи лізли в голову. І відмахнутися від них не вдавалося. Тому він мусив щось для себе придумати, якусь відповідь для того щоб ці думки покинули його і він міг спокійно заснути. Так він чинив завжди коли його щось турбувало.
Яка вона? Ось що тепер спало йому на думку. Він хтів би її побачити. Тепер він намагався уявити її собі. Вона говорила що відчула любов Бога після того як розлучилася. Що саме це значить? Можливо той, хто кохав її став невірний, полюбив іншу і покинув її. А може проблема була глибшою: вона перестала його любити. У будь-якому разі виник якійсь простір, пустота, що вона могла відчути любов Бога. Виходить так. Але все це одно не пояснювало того яким чином вона відчула любов Бога.
Він бачив багато людей, які розповідали про Бога. Часто це були нечесні та егоїстичні люди, які нічого з себе не представляли. Але про них не варто писати і навіть думати. Так були і добрі розумні люди, але це такі були люди. Важко було пояснити їхню доброту і позицію якимось зв’язком з Богом. Самі ці люди по собі були такі. Важко було уявити їх невіруючих поганими.
Усі ці думки впиралися в те, що Бог, навіть якщо Він існує, усе одно нічого не робить. Якось надто важко прослідити її дію у цьому світі. Невже Бог діє лише через тих, хто добрі і вірять у Нього? Що Він Сам особисто не приймає ніякої участі у тому, що діється на цьому світі? Виходить що ці її слова нічого не варті. Але може все таки щось відбулося?
Він намагався уявити своє життя, коли йому було скрутно і він тоді від розпачі молився. Чи тоді щось відбулося? Не знаю — сказав він собі. Тоді це був дуже напружений період, я сам не розумів що відбувається. Просто треба було перечекати. Потім усе якось розрулилося.
І хоча він заспокоївся. Думки вляглися і він спокійно заснув, та все одно було таке відчуття, що щось він опустив, щось не побачив, не відчув. А снилося йому що ніби хтось пояснював йому що саме відбувалося у його житті, і чому саме так сталося, а не інакше.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Обычное дежурство - Тихонова Марина Сейчас иду на похороны. У давней приятельницы зверски убили единственного сына.
Меня мучают вопросы: где была милиция? неужели никто не видел и не слышал?
И еще один: как бы себя повели люди, зная, что бьют их близкого человека?
Подарок на день рождения (часть 2-я) - Наталья Григорьева Генри Ван Дейк: "Рожденная на Востоке и одетая в восточную форму и образы, Библия проходит по всему миру обычными шагами и входит в страну за страной, чтобы всюду найти своих. Она научилась говорить к сердцу человека на сотнях языков. Дети слушают ее рассказы с удивлением и удовольствием, а мудрецы размышляют о них, как о притчах жизни. Лукавые и гордые страшатся ее предупреждений, а к израненным сердцем и кающимся она говорит языком матери. Она вплетается в наши драгоценнейшие мечты для того, чтобы Любовь, Дружба, Сочуствие, Преданность, Воспоминание и Надежда были украшением на одеянии ее драгоценной речи. Никто не должен считать себя бедным и одиноким, кто обогатил себя этим богатством. Когда небосвод начинает темнеть и испуганный странник подходит к Долине Смертной Тени, он не страшится войти в нее. Он берет в свои руки жезл и посох Священного Писания и говорит другу и спутнику " до свидания, мы встретимся опять". Поддержанный этой надеждой, он идет пустынной тропинкой, пробиваясь из тьмы к свету".
Поэзия : Стрелочник - Григорьев Александр http://video.yandex.ru/users/luk-konstantin/view/23/
Смотреть всем!!!
Да благословит Вас Бог действительно, поразмыслить о той жертве за каждого из нас.
