(Вірш присвячений моєму чоловікові в честь його 50-річчя.)
Доторкнуся до твоїх сивин,
Ти всміхнешся - зморшок ціла зграя
В кутики очей повибігає.
Часу плин. Ах, часу швидкий плин...
Як на тебе схожим став наш син!
У альбомах ще не пожовтіли
Фотографії, із тебе молодого.
А вже осінь перейшла дорогу.
Майже всі берізки облетіли.
І дощі, дощі заморосили.
Ти не той. І я давно не та.
Друзі, посоліднівши, старіють.
На очах ровесники сивіють.
Так, твоя чуприна ще густа,
Але якось зблизились свята...
Рідний мій, сьогодні п’ятдесят
Стукнуло тобі, як кажуть люди.
Хай для тебе світлим день цей буде.
Найгарнішим з особистих свят.
Глянь, який барвистий листопад!
Мов для тебе доля зберегла
Розмаїття кольорів осінніх.
Не сумуй, що роки - швидкоплинні.
Дякуй Богові, що хоронив від зла.
Що добром стежинка поросла.
Що під ясним небом, в мирний час
Ти минаєш п’ятдесяту віху,
Що обходить нашу хату лихо,
Що маяк спасіння не погас,
Дух Святий веде у вічність нас.
І нехай старіє наша плоть,
Скаче тиск, буває - крутять руки.
Наша втіха - діти та онуки.
І благословляючий Господь.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Ото ж дуже добре, гарно та поєтично. Радію за Вас, що зберегли любов та злагоду. Життя, як одна мить, проходить. Але вічність впереді.
Хай щастить Вам и дальше!
Комментарий автора: Iоній, дякую Вам за гарні слова і побажання - хай дійсно буде так. Час летить дуже швидко і не зогляділися коли воно вже набігло 50 моєму чоловікові, та й я недалеко від нього відстала. Як добре, що перед нами ціла вічність.
Татьяна
2012-02-17 09:39:44
дякую вам за ніжність і любов, так хочеться в 50 теж мати таке мудре, глибоке і любляче серце .
Великий инквизитор. Вступление. Искушение третье. - Сергей Сгибнев — Ты написал поэму?
— О нет, не написал, — засмеялся Иван, — и никогда в жизни я не сочинил даже двух стихов. Но эту поэму я выдумал и запомнил. С жаром выдумал….
(Федор Достоевский. Братья Карамазовы. «Великий инквизитор»)
Вот так же, после прочтения романа «Братья Карамазовы», с не меньшим «жаром» подумалось мне сложить в стихи размышления Достоевского о человеке и человечестве, о вере и неверии, о любви и ненависти, о свободе и рабстве. Об отцах и детях. Предлагаемое произведение лишь малая часть переложения великого произведения великого автора.
Буду благодарен за молитвы, советы и подсказки….
\"Просьба:
2Кор.9:7
Каждый уделяй по расположению сердца, не с огорчением и не с принуждением; ибо доброхотно дающего любит Бог.
Какие проникновенные слова! И вот, падаю ниц и прошу: Возлюбленные братия и сестры! Не оставьте в беде - в связи с переездом на другое место жительства и по причине вспыхнувшего короновируса, остался я без работы. А на руках десятилетняя дочка, ученица четвëртого класса. И на правом глазу катаракта, зрения осталось девять процентов. Очередь же на операцию, даже за плату, отодвинулась неизвестно на сколько.
Не о многом прошу, даже двести-триста рублей помогут мне удержаться до того времени, пока найду работу. Трудность в том, что мне уже шестьдесят восемь лет, а в таком возрасте найти что-то подходящее очень непросто.
Человека, доброхотно дающего, любит Бог, и недостаток дел его восполнит - так говорил Соломон, а ему говорил Бог. Вот и я, верю в истинность слова Божиего.
Номер моего телефона
+7 9538646031
Номер карты: 2202 2007 8385 1254
Храни, Господи, ваши дома, возлюбленные братия и сестры! И да вознаградит вас Христос за щедрость ваших сердец!!!
А зовут меня Сергей, раб Божий.
